Що робити з капіталом і майном товариства, коли Ви припиняєте товариство на Тайвані?

Після заснування товариства на Тайвані, коли ухвалено рішення припинити діяльність, перше питання часто полягає в тому, чи можна капітал (資本額), спочатку сплачений, одразу переказати на рахунок учасників (股東). Щойно внесок надійшов на рахунок товариства, ці гроші, однак, становлять майно товариства. Майно товариства належить товариству і не є приватним майном учасників. Цей принцип не змінюється від того, що хтось повністю володіє товариством або є його єдиним директором (董事).

Учасники тому не можуть вільно вилучати кошти або майно товариства лише на тій підставі, що вони раніше внесли капітал. Кошти на ім’я товариства, дебіторська заборгованість, обладнання, транспортні засоби, нерухомість, завдатки та права інтелектуальної власності мають залишатися в межах прав і обов’язків товариства. Навпаки, якщо існує справжній борг товариства перед учасниками, існування та підставу погашення треба розглянути за договором, підтвердженнями переказу, книгами та резолюціями.

Розпуск (解散) і ліквідація (清算), які назавжди припиняють товариство, зменшення капіталу (減資), за якого товариство продовжує існувати, сплата звичайних витрат на ведення діяльності, дивіденди (股利) за умови прибутку та погашення позик, які товариство реально несе, є окремими правовими та податковими категоріями. Зовні гроші можуть у кожному випадку залишати рахунок товариства; потрібні резолюції, захист кредиторів, обґрунтування, бухгалтерський облік, утримання у джерела виплати (扣繳) і спосіб декларації, однак, не є тими самими.

Сама лише перерва в діяльності не скасовує ні правосуб’єктності (法人格), ні обов’язків декларації. Якщо обрано постійне припинення, реєстрацію розпуску (解散登記) та ліквідацію треба пов’язати, щоб упорядкувати договори, вимоги, борги, податки та залишкове майно товариства. Якщо наразі має залишатися можливість відновлення, можна розглянути призупинення діяльності (停業); призупинення діяльності не є процедурою, яка закінчує існування товариства.

Ця стаття викладає окремо об’єкти, які часто плутають при припиненні тайванського товариства: майно товариства, сплачений (вкладений) капітал (股款), зменшення капіталу, розпуск, ліквідацію, заяву про оголошення банкрутства (聲請宣告破產), розподіл залишкового майна (剩餘財產分配) та призупинення діяльності. Реальний порядок і документи можуть різнитися залежно від організаційної форми, статуту (章程), майнового стану, кредиторів, дозволів, трудових відносин, іноземних інвестицій і структури переказів; на кожному етапі треба судити за тоді наявними документами.

1. Майно товариства та внески учасників треба розрізняти

Щоб припинити товариство назавжди, треба за загальним правилом провести реєстрацію розпуску та ліквідацію; після погашення боргів і податків залишкове майно, що залишається, розподіляється між учасниками. Якщо товариство має продовжувати існувати і внесок треба повернути, законну процедуру, як-от зменшення капіталу, треба розглянути відповідно до організаційної форми. Звичайні витрати на ведення діяльності, дивіденди та погашення позик, які товариство реально несе, кожна з цих операцій вимагає окремої правової та податкової підстави і процедури.

Капітал є статтею власного капіталу, яка вказує суму, сплачену учасниками при заснуванні або збільшенні капіталу (增資). Він не завжди збігається з поточним залишком рахунку товариства, і майно, набуте, або борги, взяті в ході діяльності, не можна всі пояснити самим словом «капітал». На момент припинення треба розглядати в сукупності, окрім бухгалтерської суми капіталу, реальне майно та борги, вимоги та борги в очікуванні, податки, умовні борги та витрати ліквідації.

Щоб судити, чи можна повернути внески учасникам, треба спершу визначити правовий характер операції. Умови різняться залежно від того, чи йдеться про витрати товариства на товари чи послуги, про дивіденди, уже законно встановлені, про погашення позики, наданої товариству, про зменшення капіталу, за якого товариство продовжує існувати, чи про розподіл залишкового майна після ліквідації. Сама зміна найменування операції або довільне віднесення рахунків у книгах не змінює цього характеру.

Стаття 9 тайванського Закону про товариства (公司法) передбачає для випадку, коли капітал, що підлягає сплаті, реально не було внесено, але його представлено як повністю сплачений, або коли після реєстрації вкладений капітал було повернуто учасникам чи дозволено його вилучення, покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, арешт або кримінальний штраф (罰金) не менше 500.000 TWD (新臺幣) і не більше 2.500.000 TWD. Норма не карає, як правило, законне та звичайне використання коштів товариства.

Цю норму не слід поширювати на всі платежі з рахунку товариства. Платежі оренди, заробітної плати, цін постачання або податків для реального ведення діяльності треба відрізняти від фіктивної сплати, при якій капітал насправді не було внесено, та від повернення вкладеного капіталу після реєстрації. Якщо, однак, назву витрат на ведення діяльності використано без того, щоб реальна мета, контрагент, ціна та повноваження рішення були ясними, можуть виникнути окремі питання згідно із Законом про товариства, податковим правом і бухгалтерськими принципами.

Якщо ліквідатор (清算人) розподіляє майно товариства між учасниками до того, як борги товариства погашено, згідно зі статтею 90 Закону про товариства передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 1 року, арешт або кримінальний штраф не більше 60.000 TWD.

У ліквідації погашення боргів перед кредиторами і податків передує поверненню інвестиції учасників. Навіть якщо учасники посилаються на вимогу позики проти товариства, треба розглянути реальний договір позики, рух коштів, домовленість про відсотки, бухгалтерський запис і порядок погашення. Для операцій між пов’язаними особами (關係人) треба також розглянути, чи умови та обґрунтування можна пояснити як операцію з незалежною особою.

Інша цивільна, кримінальна та податкова відповідальність залежить від конкретних фактів, як-от мета руху коштів, повноваження, обґрунтування, бухгалтерський облік та відносини сторін. Лише через те, що відбулася певна операція, не слід висновувати, що зловживання довірою (背信) або аналогічний злочин обов’язково складений; навпаки, саме лише внутрішнє схвалення не виключає всієї відповідальності. Треба щодо кожної операції окремо розглядати, чи резолюція, договір, податковий розрахунок і декларація, банківські рухи та книги збігаються.

На практиці корисно спершу відокремити перелік майна на ім’я товариства від майна на приватне ім’я учасників і впорядкувати в окремій таблиці вимоги та борги між товариством і учасниками. Якщо приватні витрати, сплачені карткою товариства, витрати товариства, авансовані відповідальною особою (公司負責人), суми, які товариство позичило в учасників, і суми, які учасники вилучили з товариства, зараховуються на одному рахунку, підстава операцій може стати неясною. Дату виникнення, мету, особу, яка схвалила, обґрунтування та податковий облік кожної суми треба пов’язати по одній.

2. Процедура постійного припинення товариства

Для товариства з обмеженою відповідальністю (有限公司) потрібна згода учасників, що представляють 2/3 або більше прав голосу (表決權). Для акціонерного товариства (股份有限公司) збори ухвалюють рішення за загальним правилом, коли присутні акціонери, що представляють 2/3 або більше випущених акцій (已發行股份總數), і більшість голосів присутніх дає згоду. Якщо товариство з публічним розміщенням (公開發行公司) не задовольняє цю умову присутності, рішення може бути ухвалене, коли присутні акціонери, що представляють більшість випущених акцій, і 2/3 або більше голосів присутніх дають згоду. Статут може встановлювати суворіші умови. Реєстрацію розпуску треба подати протягом 15 днів після розпуску.

Розпуск є правовою процедурою, яка закінчує звичайну діяльність товариства і переводить його на етап ліквідації; ліквідація є процедурою, яка потім упорядковує справи та майнові відносини, що залишилися в товариства. Саме лише завершення реєстрації розпуску не скасовує всіх боргів і не перетворює автоматично майно товариства на майно учасників. Ліквідатор розглядає права та обов’язки товариства, захищає кредиторів і оцінює майно, що підлягає розподілу, лише після погашення боргів і податків.

Наведений далі порядок є загальною рамкою розгляду. Реальний орган подання, документи, публікація або повідомлення, податковий облік та звіт суду треба розглядати залежно від типу товариства, причини розпуску та особливих фактів.

1. Розгляньте стан перед припиненням. Отримайте статут і список учасників, останні записи реєстрації, книги, рахунки та матеріали податкової декларації. Складіть переліки чинних договорів, працівників, оренд, дозволів, майна, боргів, порук, податків, судових і виконавчих справ, а також банківських рахунків. Якщо товариство було засноване після схвалення іноземної інвестиції, розгляньте водночас структуру інвестиції, шляхи переказу учасників, а також банківські та валютні документи, потрібні для переказу за кордон. Перед резолюцією про припинення витрати закінчення договорів, упорядкування трудових відносин, обмеження відчуження майна та можливість реалізації забезпечень треба облічити, щоб засоби ліквідації можна було розрахувати реалістично.

2. Ухваліть резолюцію про розпуск, відповідну організаційній формі. Для товариства з обмеженою відповідальністю згідно зі статтею 113 Закону про товариства потрібна згода учасників, що представляють 2/3 або більше прав голосу. Для акціонерного товариства згідно зі статтею 316 Закону про товариства збори ухвалюють рішення за загальним правилом, коли присутні акціонери, що представляють 2/3 або більше випущених акцій, і більшість голосів присутніх дає згоду. Якщо товариство з публічним розміщенням не задовольняє цю умову присутності, рішення може бути ухвалене, коли присутні акціонери, що представляють більшість випущених акцій, і 2/3 або більше голосів присутніх дають згоду. Якщо статут встановлює суворіші умови щодо присутніх акцій або голосів, статуту також треба дотримуватися. Скликання, здійснення права голосу, протокол і конфлікти інтересів розглядаються окремо.

3. Подайте в строк заяву про реєстрацію змін для розпуску. Згідно зі статтею 4 Положення про реєстрацію товариств (公司登記辦法) при зміні записів реєстрації товариства заяву про реєстрацію змін (變更登記) треба за загальним правилом подати протягом 15 днів після зміни. Тому протягом 15 днів після розпуску підготуйте заяву про реєстрацію змін щодо розпуску, відповідну організаційній формі та причині розпуску. Чи потрібні заява, документи резолюції, відомості про ліквідатора та інші додатки, треба розглянути згідно з чинним формуляром і вимогами компетентного органу. Реєстрація розпуску, упорядкування податкової реєстрації (稅籍), процедури податку на підприємницьку діяльність (營業稅) та скасування або повернення дозволів можуть різнитися залежно від компетентного органу та правового ефекту; їх не слід вважати завершеними однією декларацією.

4. Подайте декларацію закриття періоду на момент розпуску. Для податку на прибуток комерційних підприємств (營利事業所得稅) декларацію закриття періоду (決算申報) треба подати протягом 45 днів від дня схвалення розпуску компетентним органом. Період декларації, сенс дня схвалення та спосіб розрахунку треба розглядати виходячи з відповідного акта схвалення та застосовної норми. Згідно з офіційною податковою вказівкою строк обчислюється від дня, наступного за днем відправлення листа схвалення компетентного органу. Залежно від типу отриманого документа та причини розпуску реальний день відліку, однак, треба розглянути знову. Перед декларацією доходи та витрати до дня розпуску, результат відчуження, ще не сплачені витрати, утримання у джерела виплати та сплачені суми податку треба внести до книг.

5. Призначте ліквідатора та проведіть процедури щодо суду та кредиторів. Після призначення ліквідатора згідно зі статутом або резолюцією учасників, або після підтвердження законного ліквідатора, потрібні відомості треба заявити суду. Ліквідатор складає опис майна та баланс (財產目錄及資產負債表), закінчує наявні справи товариства, стягує ще не отримані вимоги та визначає спосіб збереження та реалізації майна. Водночас він погашає борги та податки і проводить потрібні повідомлення, публікації та процедури захисту кредиторів (債權人保護程序). Існування та порядок погашення боргів із трудових відносин, як-от заробітна плата та вихідна допомога (資遣費), боргів із забезпеченням, податкових боргів і звичайних боргів треба розглядати згідно з відповідним правом і фактами.

6. Визначте залишкове майно, що підлягає розподілу. Не розглядайте лише бухгалтерську готівку; врахуйте можливість стягнення вимог в очікуванні, витрати відчуження, податки, ризик процесу та витрати ліквідації. Лише залишкове майно, що залишається після повного погашення боргів і податків, може бути розподілене між учасниками згідно із застосовною нормою, статутом і відносинами участі. Залишкове майно не є тим самим поняттям, що сплачений капітал; не слід припускати, що спочатку внесена сума повертається в тому самому обсязі. Податковий характер суми розподілу, віднесення за учасником, документи переказу іноземним учасникам і процедура обміну валюти треба розглянути перед розподілом.

7. Завершіть ліквідацію та подайте останню декларацію. Протягом 30 днів від дня закінчення ліквідації дохід ліквідації (清算所得申報) треба заявити, і потрібний звіт про закінчення ліквідації треба подати суду. Доходи та витрати протягом ліквідації, результат відчуження, сплачені суми податку, погашення боргів і розподіл залишкового майна повинні збігатися з книгами та обґрунтуваннями. Закриття банківських рахунків, збереження печаток і документів, законне збереження податкових і бухгалтерських книг, а також кінцевий стан дозволів і договорів оцінюють у сукупності. Правовий ефект закінчення ліквідації та момент погашення правосуб’єктності треба розглядати виходячи з поданих документів і застосованої процедури.

Ті самі документи та той самий порядок не застосовуються до кожного товариства. Розпуск через злиття, поділ або банкрутство може, як правило, бути звільнений від ліквідації. Навпаки, навіть при добровільному розпуску незавершені процеси, довгострокові вимоги, нерухомість, забезпечення, працівники, податкові недоїмки або заплутана структура іноземних інвестицій можуть вимагати інших процедур. Час, потрібний для ліквідації, залежить від таких фактів; рішення не слід ухвалювати, припускаючи визначений строк.

При відчуженні майна товариства до або після розпуску треба розглянути адекватність контрагента та ціни, відносини інтересів із директорами та учасниками, потрібне внутрішнє схвалення та податкові наслідки. Зокрема операції, які передають майно пов’язаним особам або прощають вимоги, треба окремо розглянути щодо їхнього ефекту для товариства та кредиторів. Безперервне управління від отримання ціни до внесення в книги та податкової декларації є істотним.

3. У разі недостатності активу або неплатоспроможності

Ліквідація після розпуску не є процедурою, можливою лише якщо майно товариства перевищує борги. Згідно зі статтею 89 Закону про товариства ліквідатор повинен без зволікання подати заяву про оголошення банкрутства, якщо майна товариства не вистачає для погашення боргів. Перевищення зобов’язань над активами (資不抵債), неплатоспроможність (無力清償), забезпечення, податкові борги та кількість кредиторів треба розглянути, щоб у кожній справі окремо оцінити, чи може звичайна ліквідація тривати.

Якщо майновий стан неясний, суму, що належить учасникам, не слід розраховувати першою. Перевірка книг, вимог і боргів, забезпечень і несплачених податків передує розподілу учасникам. Окрім останніх рахунків, треба врахувати борги, що виникли після дати закриття, борги поруки, процесуальні претензії, суми, пов’язані з працівниками, можливість податкової перевірки та реальну вартість відчуження майна.

Перевищення зобов’язань над активами є, як правило, питанням майнового стану, що порівнює актив і пасив; неплатоспроможність стосується можливості сплатити борги, строк яких настав. Навіть якщо книги показують багато майна, здатність погашення може бути оцінена інакше, якщо його не можна одразу реалізувати або якщо забезпечення його обтяжують. Навпаки, не слід висновувати з самої лише тимчасової нестачі готівки, що в усіх випадках застосовується та сама процедура.

Якщо ліквідатор визнає, що майна товариства не вистачає для погашення боргів, обов’язки Закону про товариства треба розглянути. Платежі на цьому етапі лише певним кредиторам або учасникам можуть зашкодити інтересам інших кредиторів і процесуальній рівності. Тип і ранг вимог, як-от права забезпечення, податкові вимоги та заробітна плата, треба розглядати згідно із застосовним правом у кожному випадку; уже здійснені платежі треба зафіксувати згідно з підставою та датою.

Рішення про те, чи подавати заяву про оголошення банкрутства, не слід ухвалювати лише за простою формулою або кількома умовами, видимими в старих вказівках. Суть полягає в тому, щоб судити за реальними документами, чи майна товариства не вистачає для погашення боргів, яка природа строків і потоку платежів, які забезпечення та привілейовані вимоги, і коли ліквідатор це визнав. Можливість стягнення вимог, що належать товариству, та витрати відчуження майна треба розглядати не за номінальною сумою, а за реалістичною вартістю.

Якщо учасники або керівництво хочуть внести кошти до товариства або скоригувати борги, спосіб і ефект треба задокументувати. Нова позика, збільшення капіталу, прощення боргу або угода з кредиторами можуть мати окремі бухгалтерські та податкові наслідки. Треба оцінити в сукупності, чи такі заходи розв’язують уже виниклу неплатоспроможність, не зачіпають прав інших кредиторів і дозволяють потім продовжити звичайну ліквідацію.

4. Зменшення капіталу при збереженні товариства

Якщо сама діяльність триває, але потрібний капітал менший або структура капіталу коригується, зменшення капіталу може бути розглянуте як законний шлях повернення частини внеску зі збереженням існування товариства. Зменшення капіталу, однак, не є неформальним засобом вилучення, через який учасники будь-коли забирали б кошти товариства, і воно не завжди можливе. Майновий стан і форму товариства, мету зменшення капіталу, статут і ефект для кредиторів треба спершу розглянути.

Зменшення капіталу є процедурою Закону про товариства, яка змінює суму капіталу товариства. Вона не завершується тим, що відбувається банківський переказ і стаття капіталу зменшується в книгах. Резолюцію, відповідну організаційній формі, захист кредиторів, перевірку капіталу та бухгалтерський облік, іноземні інвестиції, податки, переказ і реєстрацію змін усі треба розглянути. Потрібний кворум резолюції, публікація та повідомлення, процедура заперечення та документи до подання можуть різнитися залежно від товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства та відповідної структури.

При розгляді зменшення капіталу треба також розглянути, за рахунок яких коштів формується сума, яку треба повернути. Навіть якщо товариство має готівку, воно повинно після сплати заробітної плати, податків, цін постачання, позик, порук і очікуваних витрат на діяльність бути здатним продовжувати діяльність. Якщо зменшення капіталу послаблює захист кредиторів або ускладнює виконання боргів, процедуру та відповідальність оцінки директорів треба розглянути точніше.

Для товариств з іноземними учасниками зміст схвалення або декларації інвестиції, зміна списку учасників і суми капіталу, а також валютні та банківські документи переказу повинні збігатися. Переказ суми зменшення за кордон не завершується резолюцією; документи реєстрації, вимагані банком, документи, пов’язані з інвестицією, податкові матеріали та пояснення характеру коштів можуть потребувати підготовки. Бухгалтерські різниці залежно від курсу та моменту переказу треба внести до книг.

Оподаткування суми, отриманої учасниками внаслідок зменшення капіталу, не визначається лише за найменуванням повернення внеску. Склад капіталу товариства, спосіб зменшення капіталу, вартість придбання учасника, характер розподіленої суми та оподаткування в державі резидентства треба розглянути в сукупності. Утримання у джерела виплати, декларацію, податок, сплачений за кордоном, і застосування відповідних угод треба розглядати залежно від кожного учасника та структури операції.

Звичайні витрати на ведення діяльності відрізняються від зменшення капіталу. Якщо товариство реально отримує потрібні товари чи послуги і сплачує адекватну винагороду, договір, відомості операції, податкові обґрунтування та дозвіл платежу є підставою. Якщо постачальником є учасник або директор, необхідність і ціну операції, схвалення відносин інтересів і умови визнання витрат треба також розглянути.

Дивіденди також відрізняються від зменшення капіталу та розподілу після ліквідації. Дивіденди передбачають прибуток, що підлягає розподілу, фінансові документи та резолюцію, вимагану організаційною формою; далі можуть знадобитися виплата за учасником, утримання у джерела виплати та декларація. Сама готівка на рахунку товариства не означає прибутку, що підлягає розподілу; накопичені збитки (累積虧損), законний резерв (法定盈餘公積) та нерозподілений прибуток (未分配盈餘) треба розглянути.

Погашення позик, які товариство реально несе, також є окремою операцією. Якщо учасники позичили гроші товариству, момент укладення договору, переказ капіталу, відсотки, строк, запис і реальне використання треба розглянути. На етапі погашення треба розглянути утримання у джерела виплати з відсотків або питання операцій між пов’язаними особами; подальше перекваліфікування внесків у позики треба уникати.

Зрештою кожна з цих операцій — зменшення капіталу, витрати, дивіденди та погашення позики — потребує своєї підстави з договору, резолюції, обґрунтувань, утримання у джерела виплати та аналогічних елементів. Навіть якщо платіж відбувається того самого дня тому самому учаснику, правовий характер і податковий облік треба фіксувати окремо за операцією. Якщо збереження товариства передбачається, треба зафіксувати в документах рішення ради директорів (董事會) або учасників, чи після платежу звичайна діяльність і погашення боргів залишаються можливими.

5. Призупинення діяльності, коли припинення не відбувається одразу

Товариство, яке тимчасово призупиняє діяльність на 1 місяць або довше, повинно подати заяву на реєстрацію призупинення діяльності (停業登記) перед призупиненням або протягом 15 днів від початку призупинення (призупинення, уже заявлене та взяте на облік (核備) в податковому органі згідно із Законом про податок на підприємницьку діяльність — виняток статті 3, абзац 1, Положення про реєстрацію товариств (公司登記辦法) — не вимагає цієї реєстрації); тривалість 1 періоду призупинення не може перевищувати 1 року. Протягом року призупинення діяльності обов’язок річної декларації податку на доходи (年度所得稅結算申報) зберігається, тож обов’язок подавати податкові декларації сам собою не припиняється. Обов’язки залежно від виду податку, утримуваного майна, працівників та інших обставин треба розглядати по одному.

Призупинення діяльності є вибором зупинити діяльність на визначений період, зберігаючи правосуб’єктність. Його можна використати, коли розглядається відновлення або коли упорядкування договорів і майна потребує часу; воно не тягне ні погашення товариства, ні глобального упорядкування існуючих прав і обов’язків. Початок і заплановане закінчення призупинення треба визначити; чи потрібна реєстрація товариства та декларації з податку на підприємницьку діяльність, треба розглянути згідно з поточним станом.

Навіть під час призупинення діяльності при зміні записів реєстрації, як-от місцезнаходження, відповідальна особа, статут і сума капіталу, потрібні заяви про реєстрацію змін треба зробити. Адресу та відповідальну особу, які можуть отримувати пошту та повідомлення органів, треба зберігати; при зміні учасників або членів органів чи зміні капіталу відповідної процедури треба дотримуватися. Записи реєстрації не слід залишати у розбіжності з реальним станом на тій підставі, що діяльність не здійснюється.

Якщо існує майно, як-от транспортні засоби або будівлі, окремі навантаження, як-от місцеві податки, витрати управління та страхові премії, можуть тривати. Якщо утримуються орендована нерухомість, машини, запаси або права інтелектуальної власності, бухгалтерські та податкові питання зі зберігання, амортизації, оренди та відчуження залишаються. Якщо учасники використовують або зберігають майно приватно, правові відносини між товариством і приватною особою, а також взяття на себе витрат треба розрізняти письмово.

Безперервні обов’язки щодо договорів, працівників, дозволів, банківських рахунків і збереження книг також треба розглянути. Перед призупиненням діяльності треба вирішити, чи комерційні договори закінчуються або зберігаються, трудові відносини треба обробити законно, і умови збереження, а також строки поновлення галузевих дозволів треба розглянути. Треба визначити, хто керує банківськими рахунками та електронними податковими даними, і встановити систему збереження книг і обґрунтувань протягом законного строку.

Не слід вважати, що сама лише реєстрація призупинення діяльності знімає всі податкові декларації. Протягом року призупинення діяльності обов’язок річної декларації податку на доходи зберігається; залежно від операцій до і після призупинення, утримання або відчуження майна, утримання у джерела виплати, працівників і галузі інші декларації або платежі можуть залишатися. Той факт, що товариство реально не має обороту, не є тим самим, що висновок про відсутність обов’язку декларації щодо певного виду податку; стан реєстрації та позиції декларації в компетентному податковому органі треба розглядати окремо.

Перед закінченням призупинення діяльності треба вирішити, чи діяльність відновлюється, чи умови призупинення діяльності розглядаються знову, чи переходять до постійного припинення. При відновленні реєстрацію відновлення (復業登記), а також податковий стан і стан дозволів треба розглянути; при припиненні розпуск і ліквідацію треба підготувати на підставі тоді наявних документів майна та боргів. Якщо товариство треба остаточно закінчити, призупинення діяльності не є замінником розпуску та ліквідації.

Що довше триває призупинення діяльності, то більше подальша процедура припинення може ускладнитися через зміну відповідальної особи, втрату документів, неподання зміни адреси чи інші порушення. Реєстр реєстрації, податкову реєстрацію, банківські рахунки, договори, майно, вимоги та борги, а також історію декларацій треба регулярно розглядати; якщо можливість відновлення діяльності відпала, процедуру припинення, відповідну реальному стану товариства, треба розглянути.

Офіційні джерела

1. Тайванський Закон про товариства
2. Положення про реєстрацію товариств Міністерства економіки Тайваню (經濟部)
3. Податкова вказівка Міністерства фінансів Тайваню (財政部) щодо закриття періоду, ліквідації та призупинення діяльності
4. Вказівка Міністерства економіки Тайваню щодо строку заяви про призупинення діяльності

Пов’язані вказівки

1. Які справи ми ведемо
2. Основи заснування товариства на Тайвані
3. Контакти

---

Ця стаття є загальною правовою інформацією та освітнім матеріалом щодо припинення тайванського товариства та обробки майна товариства; вона не є юридичним висновком щодо визначеної справи. Відповідна процедура розпуску, ліквідації, зменшення капіталу та призупинення діяльності, а також податкова декларація можуть різнитися залежно від організаційної форми, статуту, майнового стану, кредиторів, іноземних інвестицій і окремої операції; перед реальною резолюцією або рухом коштів відповідну справу треба розглянути окремо.

Адвокатка Wei Tseng (曾雋崴)